— Я повернулася, щоб сказати, що ти ненормальний, хам, женоненависник, грубіян і мужлан!
— А крім цього?
— Ти ще й хвалько.
— Зрозумів. Ти закохалася в мене.
— Я?!

— До зустрічі у Мілані.
— А ти скоро туди приїдеш?
— Да скоро. За три—чотири роки.

Можете розмовляти, але вас не слухаю.

- Ти мене вдарив!
- Це відро.

- Скільки тобі років?
- Сорок.
- По тобі не скажеш...
- Я знаю.
- А мені двадцять п'ять.
- По тобі теж не скажеш.
- Звичайно.
— Я думав, що двадцять шість.

— До риби я радив би біле вино з Боргонії 74-го року.
- Ні.
- Чому?
— Тому що в Боргонії 74-го град знищив увесь урожай винограду. А яка у вас риба?
- Короп.
— До коропа підійде Мозельське біле 76-го з винограду, вирощеного на лівому березі.
— Тоді я вам радив би Мозельське біле 76-го року з винограду, вирощеного на лівому березі.
- Чому?
— Тому що в Боргонії 74-го град знищив увесь урожай винограду.

Звірі - це тобі не люди, з ними можна домовитися.

Так чи ні? Яка твоя позитивна відповідь?

— Я не можу спати з жінкою, поки я не закоханий.
- А скільки разів ти закохався?
- Ніколи.

Пташки, потрапляючи в клітку, теж сміються, але від безсилля та злості.