Вони дуже часто боролися один з одним. Насправді вони взагалі ніколи не погоджувалися. Між ними точилася постійна боротьба, щодня вони кидали один одному виклик... Але не дивлячись на всі відмінності в них було те, що об'єднувало їх обох - вони були без розуму один від одного.

- Ти залишаєшся зі мною?
- Залишаюся з тобою? Чому? Ми ж весь час лаємось!
- Ось чому! Ми сваримось! Ти мене називаєш самовдоволеним мерзотником, я тебе - скалкою в дупі. Ну і що? Ти така майже завжди! Я не боюся тебе образити. Ти за дві секунди заспокоїшся і знову почнеш виводити мене з себе!
- Висновок?
— Життя буде не легким, а навпаки, дуже важким. Доведеться боротися з цим кожен день, але я боротимусь, тому що ти мені потрібна! Я хочу, щоб ти була зі мною, кожну мить, завжди! Я тебе прошу, будь ласка...

Це чудовий дует закоханих, які озброївшись сумнівами та застереженнями, пустилися в далеку дорогу, не переймаючись наслідками.

- Хочеш поснідати?
— Снідати? Вже 10-ї вечора.
- Ну і що? Млинці можна пекти будь- якої доби.

— Я тут божеволію, а тобі, мабуть, наплювати!
— Мені не начхати. Я люблю тебе.

— Ти думаєш, справжнє кохання здатне створити диво?
— Звичайно, здатна. Тільки диво повертає тебе до мене.
— Думаєш, наше кохання змогло б забрати нас обох?
— Для нашого кохання немає  нічого неможливого.

Вона погодилася абсолютно щиро і не могла зрозуміти, чому в той момент, коли вона сказала так, їй згадалося обличчя Ноя.