- Це не реально... Так просто не буває.
— Буває... У моєму світі.

Я повернуся так скоро, що ти не встигнеш на мене скучити. Подбай про моє серце – я залишаю його з тобою. (Я повернуся так швидко, що ти не встигнеш по мені скучити. Побережи моє серце: я залишив його в тебе.)

— Шлюб — це просто аркуш паперу.
- У нас це був спосіб сказати: "Я люблю тебе!"
- Ну, а в нас це спосіб сказати: "Ой, я залетіла!"

Я й не розраховував так легко переконати тебе. Думав, виникнуть непереборні труднощі і ти будеш настільки впевнена в правді, що доведеться годинами вичавлювати з себе брехню... Я брехав... Пробач мені, вибач, що завдав біль...
Я тисячу разів повторював, що люблю тебе, а ти дозволила одному-єдиному слову підірвати віру в мої почуття?
Як же висловитись, щоб ти повірила? Що мені сказати, щоб ти мені повірила? Ти не спиш і не померла. Я тут, і я люблю тебе. Я завжди любив тебе, і я завжди любитиму тебе.

- То ти скажеш мені, як зупинив фургон?
- Це був викид адреналіну! Справа звичайна... в Google пошукай!

Це буде так, ніби мене ніколи не було.

Ти тепер сильна, непереможна і так далі, але зрозумій, з кожною секундою поряд з тобою, з кожною годиною, з кожним роком, сторіччям — я дорожу тобою ще більше. Страх втратити тебе... Я... Я... просто не можу його контролювати.

Гроші, секс, гроші, секс, кіт.

— Як усі витріщаються!
- Твої друзі? Помітив... Раз ми порушуємо всі правила, і мені горіти в пеклі...

Це справжнє щастя — зустріти когось, кому можеш розкрити душу і хто приймає тебе таким, яким ти є. Я дуже довго чекав цього дня, щоб стати чимось більшим, ніж я є. І з Беллою я відчуваю, що близький до цього. Скільки б часу ми не провели разом, мені завжди буде мало. Давай почнемо з вічності?