— Заправляєшся зранку гамбургером?
- Я продав душу. Мені лишився рік. Проблеми ожиріння мене не турбують. (— Жуємо на сніданок чизбургер з беконом?!
— Я продав душу, через рік помру. Плювати на холестерин!)

- Примари, значить?
- Так.
- Зомбі?
- Точно.
- Лепрекони?
- Дін!
- Вони теж страшні! З крихітними ручками.

— Визнаю, ми й раніше не особливо суворо дотримувалися ритуалів, але це вже надто. Килимок із Губкою Бобом замість напрестольної пелени.
— А ми просто перевернемо його Губкою Бобом униз.

Сем, я все зроблю, я все влаштую, це ж моя робота — наглядати за неприємним молодшим братиком. Сем, Сем!

Чудненько, всього двадцять хвилин як приїхали, а вже посіяли ангела.

— Нічого, ми знайдемо його... і ти вибачишся, а через п'ять хвилин ви знову вчепиться один в одного.
— Мабуть.

— Ти згадаєш, як використати свою силу. Це як кататися велосипедом.
- Кататися я теж не вмію.

— Я, може, не несу тяжкості всіх цих випробувань, але я донесу тебе.
— Ти зрозумів, що щойно процитував«Володаря кілець»?

— Чи можу я чимось ще допомогти?
- Ні.
- Чудненько!
- Зловещенко.
— Як звичайно.

Коли сумніваєшся — їж.