— Щоправда, навіть у Стенфорді, я так по-справжньому й не вписався в атмосферу.
— Бо ти виродок.
- Так, дякую.
— Я теж виродок і завжди буду з тобою.

-... я не люблю сніг, ясно? Сніг - це круто, коли він йде за вікном, а ти сидиш перед каміном з келихом гарячого пуншу.
- Здається, я жодного разу не пив пунш, - озвався Сем. - Навіть не знаю, як його роблять.
- Я теж, - сказав Дін. - Але пунш мені подобається більше, ніж морозити ноги.

— Чому ти мене не будиш?
- Тому що я класний брат?

— Важко щиро вірити у щось і так обдуритися.
- А знаєш, що дивно? Я вірю. Правда! Не можна вірити лише тоді, коли відбуваються чудеса, віра має бути і коли їх немає.

— Може це кара, а може це нездорове, гарячкове, хтиве, перекручене, садо-мазо кохання …
— Гаразд, гаразд, щось ти захопився, ковбой! Він хотів сказати, що б не трапилося — ваше кохання живе.

— Касе, ти живий! Де ти був?
— Дозволь я перефразую. Де ти вештався?

- Катись у пекло, тобі там саме місце! Сподіваюся, я ще побачу, як твоє тіло обвалиться і сповзе з кісток! Сподіваюся, ще почую твої крики!
— Я ось сподіваюся, що ти заткнеш хліба, але чого на світі стоїть надія?

— То ви ж із санстанції?
— А ми й флористами підробляємо у вільний час.
— І у ФБР, а ще по четвергах лікуємо плюшевих ведмедиків.

— Тут за п'ять миль готель...
— Стоп-стоп, тихіше! Ще по кружечці.
— Краще встати раніше.
— Ти знаєшся на веселощі. Так, бабусю?!

- Дін, сподіваюся, ти дивишся порномультики.
— Загалом, аніме — це вид мистецтва!