- Що за чорт...? — Дін загальмував посеред дороги.
Чорний ведмідь обнюхав двері, потягнув носом повітря і штовхнув їх, опустився на чотири лапи і почав спускатися сходами вниз. Похитуючись, він перетнув засніжений двір і попрямував у ліс по хату. Двері за ним зачинилися самі.
— Із цього будинку щойно вийшов ведмідь, — сказав Дін.
— Може, він там живе.
- В сенсі? Цирковий ведмідь? Навряд чи...
Я сиджу в пральні і читаю про себе, що сидить у пральні і читає про себе, що сидить у пральні. Зараз у мене мозок лусне.
— Є Сем-Герли і Дін-Герли. А що це за слешери?
— Ну як сказати… Сем слеш Дін… разом.
- У сенсі разом? Як голубки?
- Так.
— А вони знають, що ми брати?
- Клали вони на це з приладом.
- Фу ти, ну ти, яка брехня!
- Зосередься, Кроулі!
— Чи дозволиш пеклі котитися в пекло?
- Це новий уловлювач EMF. Зчитує електромагнітні частоти.
— Так, я знаю, що таке. Але чому він виглядає як побитий життям Walkman?
— Отже, всі монстри з жахів, про які я чув, вони є реальними?
— Годзілла тільки в кіно!
— Тут лігво вади, мені тут не місце.
— Друг, ти виступив проти небесної влади. Вади йдуть як бонус.
— Якщо чесно, після всього, що було, ти ставишся до мене так, наче моє місце за дитячим столиком.
— Сем, я не вибачатимусь за те, що захищаю тебе.
— Отож, що ти робиш, на твою думку?
— Пам'ятаєш, що сталося востаннє, коли нам дісталися квитки у першому ряду на шоу Михайла та Люцифера? Я пам'ятаю. Ти помер і потрапив у пекло. І, бачиш, цього разу не Апокаліпсис шукає нас, а ми його. Мені начхати, що буде зі мною, завжди так було. Але мені не начхати на те, що буде з моїм братом.
- Дін, ми вирушимо в це місце і врятуємо Джека та маму. Разом. І якщо щось трапиться, ми впораємося з цим разом. А якщо ми помремо... то теж разом.
- Як вона виглядає?
- Як бібліотекарка.
— Бібліотекарка на твій смак чи мій?
— Ну, на ньому був одяг, якщо ти про це.