— Маю визнати, Дін, толк від нього є, але для тварин він як магніт.
— Раніше ти товкмачив: все, бо від мене людиною несе.
- І це також.

- Ти вдарив купідон!
- Я вдарив гондона! (- Ти вдарив купідону!
- Тому що він козел!)

— Діне, а що ти зробив, коли думав, що я помер?
— Спланував ремонт у твоїй кімнаті. Джек Лесі. Диско куля. Щоб все так стильно, знаєш?

Я не маю наміру сподіватися на щось, а потім розбиватися на уламки.

Привіт це я. Скажу просто. Я все ще злий. І на тебе чекає грандіозна прочухана. Але... Даремно я все це тобі наговорив. Адже я не батько. Ми ж брати. Ми сім'я. І завжди нею будемо, яка б фігня не сталася. Семмі, пробач мені...

— Стійте, якщо я вб'ю Хроноса... то застрягну тут?
- Ти тільки зараз зрозумів? Так гаразд, 1944 не такий поганий.
— Так, можна з'їздити до Європи та надавати Гітлеру по шиї.

- Насувається кінець світу.
— Нехай настане!
- Ти це не серйозно.
- Думаєш ні? Думаєш, мало віддав? Думаєш, мало заплатив? З мене досить. Набридло. І моя тобі порада, розвернись і вали звідси.

— Ви хоч розумієте, наскільки серйозні ці звинувачення?
— Я прикутий до столу кайданками. Так, я розумію.

— Ти щойно подумав, що я козел.
- А хлопець гарний!

— Ти думав, ми в лайні.
— Так, так, згоден, настав час йти в тінь.
- У тінь, Дін? Швидше на дно..
— Е, так глибоко я не згоден.