— Чому тобі так подобається битися?
- Битися? Все просто! Я не маю ні про що турбуватися. Знаєш, ці хвилини в клітці змушують мене відчувати, що я належу до цього світу, хоч і впаду сто разів. Я впевнений, що піднімуся на сто перший. А коли я піднімаюсь, у цей момент я щасливий, я щасливий і мені не страшно. Саме в цей момент я почуваюся переможцем, розумієш?

- Ти ніколи не казав, що з твоїм обличчям?
— Ну, хлопець ухилився вліво, а я пішов праворуч. Знаєш, як буває?
— І що ж було, коли ти пішов праворуч?
— Я блокував його удар своїм обличчям.