— Це що було?

— О, нісенітниця — дірка у фюзеляжі. Тепер нікому з нас не врятуватись.

— Так, Пилипе, якщо щось не так — скажіть!

— Радий був познайомитись...

— Це з«Тома та Джеррі», так?

— "Том і Джеррі". Який дурень! Допоможіть, це ж шедевр!

Я візьму тарт татін. Чи не сирий! А то ви мені тістечко принесли із сирим шоколадом! Весь якийсь м'який, неприємний, коротше фу-у!

— І в цьому дивному, неживому та нечуваному світі...
— Подзвоніть їй.
—...Де сфінкс та серафим зливаються в ефірі...
— Подзвоніть їй!

Блін, вона  із Дюнкерка. Це погано. Жодна міс Франції там не народилася.

Нема ручок — немає  цукерки.

Якщо під музику не танцюють – це не музика.

- Ну ось, Філіпе. Я не залишаюся на обід…
— Чому?
— Ви не залишитеся один... так вийшло, що зараз у вас побачення.
- Побачення, ти це про що?
— Не психуйте, все буде добре… тільки цього разу ви не втечете.

— І як вам, добре живеться за чужий рахунок?
- Що?
— Вас зовсім не бентежить, що ви живете за рахунок інших, і совість вас зовсім не турбує?
— Ні, дякую. А вас?

Ні, Бах - красень, напевно від баб відбою не було. Це Баррі Уайт свого віку.