Я так довго був господарем, що я й надалі їм буду — чи, принаймні, ніхто ніколи не буде моїм господарем.

— У цьому тілі немає  життя.
— Але ж ти живий. Ти живий? Хто ти? Я мушу знати, скажи мені.
— Я ніщо, безживний, бездушний, гнаний і вселяючий страх. Я мертвий для всього світу. Я монстр, якому нема  місця на цій землі. Я Дракула.

— Я поверну тобі твоє життя, твою пам'ять.
— Часом забуття краще!

Найщасливіша людина на Землі той, хто зумів зустріти… справжнє кохання.

— Ми не бачилися скільки, триста, чотириста років? Ти нічого не пам'ятаєш, так?
— А що саме я маю пам'ятати?
- Ти великий Ван Хельсінг! Тебе навчали ченці та мулли від самого Тибету до Стамбула. Тобі опікується Рим, Ван Хельсинг, але, як і на мене, полює решта світу.
— Святий орден знає про тебе все, не дивно, що ти знаєш про мене.
— Так, але причина не лише в цьому. У нас давня історія знайомства, Гебріел. Ти не питав себе, чому тебе мучать моторошні кошмари? Жахливі сцени битв далекого минулого?
- Звідки ти мене знаєш?
— Хочеш, я трохи освіжу тобі пам'ять? Нагадаю деталі із грішного минулого!

Зеленій феї, яка живе в абсенті, потрібна ваша душа, але зі мною ви в безпеці.

Я подарую тобі вічне життя і вічне кохання, силу шторму та всіх земних звірів.

Я перетнув океани часу, щоб знайти тебе…

- А ви одружені, сер?... Граф, ви одружені?..
- Так, я був одружений. Але вона вмерла. Дуже давно…
– Вибачте, я не знав…
– Ми були щасливі. Моє життя лише страждання без нього.

Є причини, щоб усе було так, як воно є.