Ми, бувало, з Антоном Фердинандовичем, — знайома вам людина, — грошей якийсь карбованець, а їсти й курити хочеться, — купимо четвірку«фалеру», то вже, крім хліба, нічого й не їмо, а купимо фунт шинки, так вже не куримо, та обидва й регочем над цим, і все нічого; а з дружиною не те: дружину шкода, дружина ревитиме...
Надивився я на сімейні картини; соромитися тут нема кого, люди тут навстіж, без церемонії. Homo sapiens — який sapiens, до біса! — ferus, звір, найдикіший, у своєму барлозі лагідний, а людина в барлозі своїй і робиться гіршою за звіра…
Лазур неба, найпрозоріший брат сонця, родючість землі, дозволь мені, ганебному хробакові, бруду, що відстав від незрівнянних підошв твоїх, покапати холодної води на світле чоло твоє, нехай зрадіє океан, що вода має щастя освіжати священну шкуру, покрива.
Шлюб… у-у яка важка справа! Біда в тому, що одні ті й не думають, що таке шлюб, які вступають до нього, тобто після того й роздумають на дозвіллі, та пізно: це все febris erotica.