- Але сьогодні доктор Келсо сказав нам, що...
- Тихо, тихо, тихо... Я не хочу чути ні про що, що вимовив цей чоловік, крім, звичайно:«О Боже мій! Я вмираю! Я рухаюсь до світла! Ой, світло! Що це? Якась помилка! Я ж у пеклі! Привіт Гітлер! Привіт, Муссоліні! Ой, капітане Кенгуру! Як дивно! Що він тут робить?
Я завжди думала, що якщо вам судилося бути разом, вам буде легко. Що навіть якщо буде важко, все одно буде легко.
Ось мій батько завжди казав мені:«Не можеш стримати емоції — йди в комірчину, ніхто не любить істеричок».
Джей Ді: [ подумки ] Елліот та її морський біолог. Але... Між іншим, знаєте, це мене зовсім не засмучує.
Еллісон: — Джей Ді, у вихідні Шон дозволить мені поплавати з дельфінами.
Джей Ді: - Правда?! Здорово, сподіваюся, вони тебе не покусають.
Шон: - Та розслабся, Елліот, дельфіни люблять людей.
Еллісон: - А звідки у тебе на нозі той величезний шрам?
Шон: - Та це мої парашутні штани все в блискавках. Я блискавкою прищемив.
Еллісон: - Зрозуміло.
Карла: — Ти вже їй брешеш? Чудово.
Шон: Мене правда не дельфін вкусив.
Карла:- А хто?
Шон: - Чорний кит.
- Прибиральник, у тебе ніколи так не було, щоб ти дивився на себе і мріяв стати зовсім іншим?
— Ні, я за життя переможець.
- Ні, докторе Кокс, ви самі зробите всю свою роботу! А коли зробите, я подумаю — назвати вам пів дитини чи ні.
- Барбі, таке відчуття, що ти нарешті зробила операцію і вставила собі хребет.
— Половина з того, що кажуть репери — повне марення! Ну, пам'ятаєш, як у пісні Снупа та Доктора Дре:«Все без розуму від хо-госп».
— У малозабезпечених афроамериканців небагатий вибір продуктів, тому вони обходяться тістечками хо-госп. Це частина чорної культури! Це просто!
— Загалом у пісні Снупа та Лікаря Дре співається не«о-хо-госп», а«лоу-лоуз». — У чорній культурі«лоу- лоу» — це
лоурайдер або машина з удосконаленою підвіскою, яка може стрибати верх-вниз. далі речитатив Елліот і Моллі]: I'm representing... and I still got love for the street!
— Терку, тебе щойно опустили дві найбіліші телиці у світі!
— Ви цього не зможете довести!
- А в мене все записано.
— Ну, скажи йому правду!
— Коли я востаннє сказав йому правду, то він не розмовляв зі мною, доки не помер наш батько. Вдруге батько вже не помре.
- Боже, мій хлопець - ідіот...
- Так, але ти знала, на що ти йдеш?
— У нього депресія, він не може з неї вийти з того часу, як ви розійшлися. Він постійно сумує.
- Щось я цього не бачу.
— Звичайно, не бачиш. Ніхто не хоче, щоб людина, яка завдала біль, знала наскільки сильно вона тебе зачепила.