- Що з нею?
- З нею Бог.
— Може, вона має алергію на Бога?

Хороші новини у тому, що в нього залишилося не так багато органів, які можуть відмовити.

— Мабуть, ти уникаєш мене через благодійний прийом.
- В цю п'ятницю? Зовсім забув.
- Тобто прийдеш?
— Мав на увазі, що забув сказати, що не прийду.

Лікарня колись зведе тобі пам'ятник. Ну такий, з написом«Пні мене» на спині.

- Що робиш ввечері?
- Мастурбую! Запросив би тебе, але й так пліток повно...

Без змагань ми були б одноклітинними.

- Не подобається в літаку - стрибайте.
- Не можу.
— Отак завжди з метафорами... Доводиться пояснювати: вистрибувати з літака — безглуздо!
— А якщо я не в літаку, я просто там, де не хочу бути.
— З метафорами і справді непросто... Так, а якщо ви в кіоску з морозивом, а зовні море цукерок, квітів і дівчат. Ви у літаку! Ми всі у літаках. Життя небезпечне і складне. І завжди кінчається смертю.

Подарунки завжди демонструють, як мало знаємо один про одного. І найсильніше людей дратує, коли їх сприймають не за тих, хто вони є.

- Я прийняв рішення. Коли я щасливий і люблю тебе, я стаю хроновим лікарем.
- Замовчи! Не смій рвати стосунки у п'яному вигляді.
— Так, я п'яний, але я правий. Через тебе я став гіршим як лікар, і тепер через це загинуть люди! І ти цього вартий! І якби треба було вибирати між порятунком усіх і вся і щастям і любов'ю до тебе, я вибрав би тебе! Я вибираю щастя з тобою. Я завжди виберу тебе!

Я б з радістю послухав ще, але мені якось пофіг.