Ваша дитина народилася з потворністю. Але навіщо ж із ним як із потворою поводитися?

— Вона  сердиться через те, що звернули увагу на іншу дівчину. Ти обмацай їй попку, а я сиськи.

— Якщо ти не видерешся, я ні з ким не спатиму місяць.

— Два!

— Стерво.

— Питання риторичне?

— Ні, але він таким здається, бо не маєш  відповіді.

— У нас усі свої чудасії. Хіба вони не роблять нас людьми?

Для того й потрібна брехня. З нею простіше.

Не можна спершу напоїти, а потім звинувачувати, що я п'яний. Це як кинути когось, а потім пиляти за депресію. Це непорядно.

— Досвід показує, що вино за десять баксів смачніше, якщо думаєш, що воно коштує дев'яносто.

Яка тонка грань між страждаючим генієм і незграбним неприємним хлопчиком, якого не люблять дівчатка!
(Є по—справжньому тонка грань між змученим генієм та незграбним хлопчиком, який не може спілкуватися з дівчатками через свій бридкий характер.)

Брехати батькам — це, звичайно, правильно, але перед смертю можна і відступити.