Роки не додають мудрості, але відкривають перспективу... і найсумніше бачити далеко—далеко позаду спокуси, які ти відкинув.

Що б я не казав, вони продовжували думати про Бога як про когось зовнішнього, хто прагне притиснути до грудей кожного недоумкуватого ідіота і забезпечити йому безбідне існування. Точку зору, що вони самі повинні дбати про себе… що біди, які вони зазнають, це результат їхніх власних вчинків… вони не можуть чи не бажають сприймати.

Що таке людина? Одвічна жертва смерті та податків.

Художник, на утриманні в уряду — ні на що не здатна повія.

... давним давно він домовився сам із собою по парних днях дотримуватися постулату створеного Всесвіту, по непарних вважати його ніким-не-створеним-і-вічним, начебто як заковтує свій власний хвіст, - дві ці парадоксальні гіпотези вдалим чином уникали парадоксів один одного. А кожен високосний рік двадцять дев'ятого лютого вдаватиметься до нестримної соліпсистичної розпусти.

Загалом дивитися на картину – цьому теж треба вчитися. Але художник повинен говорити мало-мало зрозумілою мовою, це його прямий обов'язок. …Найчастіше за цією незрозумілістю ховається звичайнісінька некомпетентність.

— Знаєш, начальниче, ти своєю логічністю кого хочеш дістанеш.
— Так, логіка в диспуті — грубий і нечесний прийом.