Гра престолів. Тайвін Ланністер
- Я король!
— Зазвичай«Я — король» заявляють ті, хто не є королем.
- Я король!
— Зазвичай«Я — король» заявляють ті, хто не є королем.
— Король робить, що хоче.
— Еєріс Таргарієн теж робив, що хотів. Хіба мати не розповідала тобі, що сталося з ним?
— Ти більше не маєш права мучити її.
— Я можу мучити будь-кого. Запам'ятай це, маленьке чудовисько.
- О, чудовисько! Може, тобі тоді варто бути ввічливішим? Жахи небезпечні, а королі нині мруть як мухи.
— Похвальбою та жорстокістю кохання свого народу не завоюєш... як і кохання своєї королеви.
— Мати каже, що страх кращий за кохання. А вона [Сансу] мене боїться.
- Бачу. Шкода, що Станіс із Ренлі не дванадцятирічні дівчинки.
— У тебе кинули коров'ячим коржом, і ти вирішив убити їх усіх?! Вони голодують, дурне! Через війну, яку ти почав!
— Ти говориш із королем!
— А тепер я вдарив короля. Хіба моя рука відсохла?