— Ви нікуди не придатний водій, — розсердився я. – Не можете бути обережнішими, так не беріться керувати машиною.
– Я обережна.
— Як би не так.
– Ну, інші обережні, – безтурботно зауважила вона.
– А це тут до чого?
— Вони поступатимуться мені дорогою. Для зіткнення потрібні двоє.
— А раптом вам трапиться хтось такий же необережний, як ви самі?
— Сподіваюся, що не трапиться, — сказала вона. – Терпіти не можу необережних людей. Ось чому ви мені подобаєтеся.

З першим осіннім холодком життя розпочнеться спочатку.

Люблю Нью-Йорк улітку, в другій половині дня, коли він зовсім порожній. У ньому тоді є щось чуттєве, перезріле, ніби варто підставити руки - і в них почнуть валитися дивовижні плоди.

Він закочує ці вечірки з надією, що якось вона  прийде...

... Він дивився на неї особливим поглядом — усяка дівчина мріє, що колись на неї так дивитимуться.

- Дивний збіг, - сказав я.
— А це зовсім не збіг.
- Тобто, як?
— Геттсбі навмисне купив цей будинок, бо знав, що Дезі живе недалеко, по той бік бухти.

У невеликій компанії ніколи не почуваєшся вільно.

Терпіти не можу необережних людей. Ось чому ви мені подобаєтеся.