Шкода, що я такий!

Добро ніколи не залишиться безкарним.

Вони допомогли йому вбити себе. І так відбувається щодня у всьому світі.

— Як же мене... ненавидять... ці люди... Я відчуваю, як бджоли жалять мене.
— У нас немає  ненависті до тебе... Ти не відчуваєш...? Ти можеш це відчути?

Я не зміг нічого виправити, не зміг, бос...

Я побачив його серце, коли він узяв мою руку. Я побачив, що він зробив. Я побачив це дуже ясно. Не можна сховати те, що в тебе в серці.

Я так втомився від болю, який чую та відчуваю, бос. Я втомився від доріг, утомився бути один, як горобець під дощем. Втомився від того, що ніколи ні з ким мені не поділити компанію і не сказати, куди й навіщо ми йдемо. Я втомився від ненависті людей один до одного. Вона  схожа на уламки скла в мозку. Я втомився, що стільки разів хотів допомогти і не міг. Я втомився від темряви. Але найбільше від болю. Її надто багато. Якби я міг сам з усім покінчити!