Я маю з кимось поговорити — з ким завгодно, хоч із демоном, хоч із самим чортом.

Легенди про перевертнів, найімовірніше, і з'явилися через серійні вбивці. І про вампірів теж. Люди, які переслідують і вбивають інших людей, і є серійні вбивці. Тоді ще не було психології, от і довелося вигадати божевільних монстрів, щоб усе пояснити.

На уроках біології ми обговорювали визначення життя: щоб ту чи іншу сутність віднести до живих істот, вона  має їсти, дихати, давати потомство та рости. Собаки відповідають цьому визначенню, а каміння - ні. Дерева відповідають, а пластмаса – ні. За цим визначенням вогонь - нескінченно жива істота. Він поїдає все: від дерева до плоті, виділяючи відходи у вигляді попелу, він вдихає повітря, як людина, забирає з нього кисень, а виробляє чадний газ. Вогонь росте, народжуючи нові вогні, які розповсюджуються, виготовляючи свої власні. Вогоньп'є бензин, а виділяє золу, він бореться за територію, любить та ненавидить. Іноді, дивлячись на людей, занурених у свої щоденні турботи, я думаю, що вогонь живіший за нас — розумніший, спекотніший, впевненіший у собі і в тому, що йому потрібно. Вогонь не заспокоюється, не йде на компроміси і не минає. Він діє.
Вогонь існує.

Відсутність емоційного зв'язку з іншими людьми має на людину дивний вплив: ти почуваєшся чужим і самотнім, немов спостерігаєш з боку за родом людським, байдужий і непроханий. Люди метушаться, ходять на нікчемну роботу, виховують своїх чад і оголошують світ безглуздими емоціями, а ти, дивуючись, дивишся на все це збоку. Це дає деяким соціопатам відчуття переваги, їм здається, ніби все людство складається з тварин, яких слід переслідувати та вбивати. Інші відчувають нестерпну заздрісну лють, їм відчайдушно хочеться отримати те, чого вони не мають. Я ж просто відчуваю самотність — немов осінній лист, винесений вітром на багато миль із гігантської купи.