Я відчував себе розбитим і пригніченим, наче нова людина в старому тілі, яке йому вже не підходить.

— Значить, серійні вбивці — це щось подібне до кіногероїв? — спитала вона.
— Та я зовсім не це говорю. Це хворі збоченці, вони роблять жахливі речі. Просто, я думаю, бажання дізнатися про них більше не робить тебе хворим на збоченця.
— Є велика різниця між бажанням дізнатися більше про них і думками про те, що ти станеш одним із них.

Вона була тим ангелом, який приручив демона, тією душею, що зловила його і утримувала з такою силою, з якою він ніколи не стикався. Кохання.

Люди хотіли пояснення такого ж значного та ефектного, як і самі вбивства. Але істина була ще кошмарнішою: справжній жах викликають не гігантські монстри, а маленькі, необразливі на вигляд люди.

Я не знав, як пояснити їй те, що я хотів сказати. Соціопатія - це не тільки емоційна глухота, але ще й емоційна німота. Я почував себе, як Сімпсони на нашому телевізорі з вимкненим звуком: вони розмахували руками і кричали, не вимовляючи жодного слова. Ми з мамою немов говорили різними мовами і ніяк не могли зрозуміти одне одного.

— Як можна бути щасливою, якщо психотерапевт каже, що мій син  соціопат. Щастя – це коли…
– Він сказав, що я соціопат?
Це було здорово. Я завжди щось підозрював, але отримати подібний діагноз офіційно було дуже приємно.

Колись мені доведеться сказати їй про Едду Гейна. У дитинстві мати одягала його, як дівчинку. Більшість свого дорослого життя він вбивав жінок і робив одяг з їхньої шкіри.

— Та звідки це ти взагалі знаєш? — стривожилася вона. — Заради Бога, тобі всього п'ятнадцять років, ти повинен… не знаю… цікавитися дівчатками, грати у відеоігри.
— Ти знаєш, що буває, коли соціопат цікавиться дівчатками?

Я ненавидів Хелловін. Це так безглуздо — ніхто по-справжньому не боявся, усі ходили містом вимазані бутафорською кров'ю, або з гумовими ножами, або, що найгірше, в костюмах, якими й налякати неможливо. Вважалося, що на Хелловін по землі блукають духи зла, - цієї ночі друїди спалювали дітей у плетених клітинах. Яким було ставлення до одягу в стилі Людини-павука?

Герої в романах борються з огидними демонами, у яких очі червоні, як вугілля, що горить. Очі мого демона були червоні від сліз.