Я готовий померти, Клеме, так я зараз щасливий...

— Стривай.
- Що? Що тобі потрібне, Джоель?
- Не знаю. Я сам не знаю, що мені потрібне. Просто... залишся.

«Я Клементіна! Ви мене не почастуєте курчатою?»
І ти його взяла, навіть не дочекавшись відповіді, який інтимний жест, наче ми вже були близькі.

Як же неприємно витратити на людину так багато часу лише для того, щоб дізнатися, що вона так і залишилася тобі лише сторонньою.

— А раптом лід  трісне?
- А тобі зараз не все одно?

Вона не дивиться на мене... на мене ніхто взагалі ніколи не дивиться!

— У вас ім'я  дуже гарне і означає«милосердне», правда? Клементина…
— Воно мені не підходить! Я мстива маленька сучка!

Ти є у всіх моїх спогадах.

— Мені було шкода, що ти не лишився.
— Мені теж було шкода... Тобто тепер мені шкода. Тепер я багато про що шкодую! О, Боже... Я шкодую... Жалкую, що не залишився, шкодую...