Мені не хотілося виглядати готовою на все на першу його вимогу. Це єдине, що я не готова переламати у собі. І ніколи не буду готовою. Жодних«половинок» — ми самостійні особи, хоч би як були закохані.

— Ми лише друзі. Я лише повів її випити кави.
— Ти й зі мною так починав: лише підвіз до дому, лише пригостив каву, лише покликав працювати в тебе, лише трахнув...

Він курив сигарету, задумливо дивлячись у стелю, іноді випускаючи струмені диму. Моє становище здалося мені комічним, перевернутим з ніг на голову: зазвичай принцеса нудиться в полоні у дракона, чекаючи ангелоподібного принца, який прийде і врятує її, а мене попало закохатися саме в цього вогнедишного і ніякий принц мені не потрібен.

Немає брехливішої фрази, ніж«я поважаю її як жінку». Фальш відчувається за милю. Поважати можна лише людину і лише«як людину». Решта — погано замаскована поблажливість.

Сумно вільної пташці жити у золотій клітці. Але жити в тісній і убогій клітці ще сумніше.

Кохання - той же стрес, хоча і дуже приємний. І треба багато душевних сил, щоб у відповідь дарувати щастя, яке дарують тобі. Адже якщо не віддавати любов, ти станеш гордовитим божком, що впивається поклонінням собі.