— Гей, Джеремі! Ти в порядку?

— А чому мені не бути гаразд? Я вбив гібрида, а потім відрубав йому голову ножем для м'яса... Звичайна неділя!

Коли Клаус чогось хоче, хтось умирає.

— Якось я вже забрав твої страждання! Можу зробити знову, але вирішувати тобі...
— Послухай... Я знаю, ти думаєш, що забрав їх... але вони залишилися... Я й не пам'ятаю причин... я відчуваю порожнечу, самотність та стирання пам'яті нічого не змінить, не змінить того, що сталося.

— Не хочу, щоб вся школа знала, що я позбавила цноти молодшого брата Олени.
— Ага, позбавила, і потім продовжувала позбавляти кілька разів на день.

— Та й навіщо це тобі? Назви бодай одну справжню причину.
— Ну... Бо я...
— Хм... дай знати, коли зможеш закінчити цю пропозицію.

- Що відбувається?
- Ми збираємося вбити Кетрін.
— Я все можу пояснити.
— Так, будь ласка!
— Ми... Збираємось вбити Кетрін.

- Що з тобою?
— Я нещасна...
— Ну, піди що-небудь.