Я ситий по горло дотепністю. Тепер всі дотепні. Кроку не можна ступити, щоб не зустріти розумну людину. Це стає справді громадським лихом. Чого б я не дав за кілька справжніх дурнів. Але їх немає.

- Гвендолен! Як це жахливо для людини — раптом дізнатися, що все своє життя вона говорила правду, що є правдою. Ви пробачаєте мені цей гріх?
- Прощаю. Тому що ви неодмінно поміняєтеся.

— Сесілі та Гвендолен неодмінно потоваришують. Поручуся чим завгодно, що через півгодини після зустрічі вони назвуть один одного сестрами.
— Жінки приходять до цього лише після того, як обзовуть одне одного зовсім іншими іменами.

— Коли ти в місті ти розважаєшся сам, коли ти в селі ти розважаєш інших, це така нудьга!
- І кого ти розважаєш?
- Сусідів, сусідів.

— Незабаром уже сім.
- У тебе постійно скоро сім.
— Так, я голодний.