— Він буде вампіром.
— І не сексуальний романтичний вампір. А потворним, що смокче кров, що лежить у труні вампіром.
— Зараз було прикро.
— Та невже?
— Під труною розуміється дерев'яна скринька. А у нас вони тепер гарні із золотом у 14 каратів.
— Ну вибач.
Моє серце - це твоє серце, - відповів він. - Мої руки - твої руки.
- І ось я стою перед тобою, і ти питаєш, чи хочу я тебе, як і раніше, чи не розлюбив... чи не покинув те, що надає мені сил. Раніше я не смів віддаватися іншим людям – Лайтвудам, Алеку, Ізабель, – не смів дарувати себе, але... Клері, з самого першого моменту я належу тобі. Якщо я, як і раніше, потрібен.
Тому я бачу, хто я є, в твоїх очах, і намагаюся бути цією людиною, оскільки ти віриш у неї, і я вважаю, що віри може бути достатньо, щоб зробити з мене того, кого ти хочеш.
Я тільки знаю, що існує віра, і що я не заслуговую на віру. А потім ти з'явилася. Ти змінила все, у що я вірив.
– Досить! Потрібно поговорити… всім разом. Час вирішувати, що робити далі.
Джейс мружився на світло з роздратованим виглядом:
- Далі буде«Проект Подіум», і я збираюся його дивитися.
- Це навряд чи. - Магнус клацнув пальцями, і екран згас, випустивши клуб диму. - Спочатку розберешся зі своїми проблемами, нефілім.
- Звідки раптовий інтерес до моїх проблем?
– Я зацікавлений у тому, щоб скоріше тебе позбутися. Твій маніакальний потяг до порядку починає діяти на нерви: – Магнус знову клацнув пальцями з дуже загрозливим виглядом… – Ану вставай.
- А то він тебе на дим перетворить, - додав Саймон. Ця перспектива йому явно подобалася.
– Будь ласка, без уточнень, – попросив маг. - Я здатний вселити трепет одним жестом.