Чорт, ти псуєш ідеальний день своєю дивною філософською балаканею.

- Ти завжди залишаєшся у виграші! Як це виходить?
— Я не дозволяю коханню стати в мене на шляху.
— Тоді насолоджуйся вічністю на самоті!

- Вау, Деймон! В якісь повіки ти будеш обережним.
— Так, Стефан, я перетворююсь на тебе. І це сумно для нас обох.

— То чого ти хочеш, містере високий, похмурий і гарний?
— Я не такий високий.

- Я знаю тебе.
— Що ж, це сумно.

Я повинен іти і вгамувати жінками своє горе.

«Коли ви отримуєте занадто далеко, я не буду там, щоб допомогти, кожну секунду, кожен день, поки ви більше не потрібен.
- Чому?
— Бо зараз... ти все, що маю.

— Романтизм робить із людей моральних потвор. Особисто мені здається, що тобі найкраще у чорному.

— Алкоголь — отрута.
— Якщо це отрута, то навіщо ти його п'єш?
— Тому що є речі всередині мене, які хотілося б убити.

Дорогий Елайджа, давай скооперуємося і грохнемо твого братика. Чмоки чмоки.