Стівен Кінг. Під куполом
- Ти ніколи не мріяв побачити місце авіакатастрофи?
- Я бачив. На військовій службі. Двоє хлопців. Те, що від них залишилося, можна було намазувати на хліб. Мені цього достатньо, це ти тут новачок.
- Ти ніколи не мріяв побачити місце авіакатастрофи?
- Я бачив. На військовій службі. Двоє хлопців. Те, що від них залишилося, можна було намазувати на хліб. Мені цього достатньо, це ти тут новачок.
Він вирушив підкорювати нові землі тільки з тим, що було вбрано на ньому, бо нічого не бажав нести з собою з Честер Мілла. Окрім кількох приємних спогадів, але для них йому не потрібні були ні валізи, ні навіть рюкзак.
Нарешті, існували лише два правила для життя в страху (він приходив до висновку, що повне подолання страху — це міф), і повторював їх у думках, лежачи, чекаючи:«Мені треба приймати ті речі, які не можу контролювати. Мені потрібно перетворювати недоліки на переваги».
— Я маю підвестися і взятися за справу.
— Якщо ти встанеш, то зробиш лише одне — грішнеш на підлогу.