Може, йому варто розвернутися, пригальмувати і пояснити їм, що таке життя: довга низка подій, які завжди йдуть не так, як було заплановано? До біса!... Чи до них самих дійде, чи ні. До більшості не доходить.

Принесли випивку. Гусман розплатився, залишивши великі чайові. Знайомий з усіма, подумав Гонщик, здатний поставити себе на місце офіціантів, вміє читати, що в них на думці, чого вони чекають. Свого роду
співпереживання.
— Ріна завжди докоряла мені, що я хочу від життя занадто малого, — продовжував«просто Гусман».
— Зате принаймні ти не розчаруєшся.
— Що правда, то правда.