Романчики — це, звичайно, розбурхує, але ж скільки роботи. Вперше поцілуватися, вперше потрахатись — у цьому є щось драматичне. Спочатку люди цікаві. Згодом, повільно, але вірно відкривається вся неповноцінність, все божевілля. Я значу для них все менше і менше, вони означають менше і менше для мене.
Навіть найкошмарніший і мерзенний ублюдок на світі не заслуговує на те, щоб позбавити його права витерти дупу.
Мені подобаються твоя дупа і твоє волосся. І твої губи, і очі, і вино твоє, і твоя квартира, і косяки. Але в мені порядку ніякого.
Якщо трапляється щось погане - п'єш у спробах забути ; якщо трапляється щось хороше - п'єш, щоб відсвяткувати; якщо нічого не трапляється - п'єш, щоб щось сталося.
Деякі люди ніколи не божеволіють. Яке ж жахливе у них життя.
Мої особисті справи залишалися так само погані і безпросвітні, що й раніше.
Можна сказати, вони були такими від дня народження. З однією різницею — тепер я міг час від часу випивати, хоч і не стільки, скільки хотілося б.
Випивка допомагала мені хоча б на якийсь час позбутися відчуття вічної розгубленості та абсолютної непотрібності.
Все, до чого б я не торкався, здавалося мені вульгарним і порожнім.
— Ви справді вмієте писати. Чому ви живете як волоцюга?
— Я і є волоцюга. Що ви хочете, щоб я писав? Про страждання? Про найвище суспільство?
— Може, це новина, але вони теж страждають.
— Ніхто не страждає так, як бідні.
У мене немає почуття напряму. Мені завжди кошмари сняться, що я десь гублюся. Я, напевно, з іншої планети.