— Та ні … скажіть… невже насправді ви ніколи не любили справжнього кохання? Знаєте, такою любов'ю, яка... ну, яка... словом... святою, чистою, вічною любов'ю... неземною... Невже не любили?
— Справді, не зможу вам відповісти, — зам'явся старий, підводячись з крісла. — Мабуть, не любив. Спочатку все було колись: молодість, кутежі, карти, війна... Здавалося, кінця не буде життя, юності та здоров'ю. А потім озирнувся і бачу, що я вже руїна...

Але ось у більшості випадків чому люди одружуються? Візьмемо жінку. Соромно залишатися в дівчатах, особливо коли подруги вже виходили заміж. Тяжко бути зайвим ротом у сім'ї. Бажання бути господинею, головною у домі, дамою, самостійною... До того ж потреба, прямо фізична потреба материнства, і щоб почати вити своє гніздо. А у чоловіка інші мотиви. По-перше, втома від холостого життя, від безладу в кімнатах, від трактирних обідів, від бруду, недопалків, розірваної та розрізненої білизни, від боргів, від безцеремонних товаришів, та інше. По-друге, відчуваєш, що сім'єю житивигідніше, здоровіше та економніше. По-третє, думаєш: ось підуть дітлахи, — я помру, а частина мене все-таки залишиться на світі... щось на кшталт ілюзії безсмертя. По-четверте, спокуса невинності, як у моєму випадку. Крім того, бувають іноді й думки про посаг. А де ж кохання? Любов безкорислива, самовіддана, не чекає нагороди? Та, про яку сказано –«сильна, як смерть»? Розумієш, таке кохання, для якого здійснити будь-який подвиг, віддати життя, піти на муку — зовсім не праця, а одна радість. Стривай, стривай, Віра, Ти мені зараз знову хочеш про твого Васю? Справді, я його люблю. Він добрий хлопець. Чим знати, можливо, майбутнє і покаже його любов у світлі великої краси. Але ти зрозумій, про яке кохання я говорю. Кохання має бути трагедією. Найбільшою таємницею у світі! Жодні життєві зручності, розрахунки та компроміси не повинні її стосуватися.

... майже кожна жінка в коханні здатна на героїзм. Зрозумій, вона  цілує, обіймає, віддається – і вона вже мати. Для неї, якщо вона  любить, любов укладає весь сенс життя - весь всесвіт! Але зовсім не вона винна в тому, що любов у людей набула таких вульгарних форм і зійшла просто до якоїсь життєвої зручності, до маленької розваги. Винні чоловіки, у двадцять років пересичені, з курячими тілами та заячими душами, нездатні до сильних бажань, до героїчних вчинків, до ніжності та обожнювання перед любов'ю.

Ти не вір, будь ласка, тому, хто тобі скаже, що не боявся і що свист куль для нього найсолодша музика. Це або псих, або хвалько. Усі однаково бояться. Тільки один весь від страху розкисає, а другий тримає себе в руках. І бачиш: страх залишається завжди один і той же, а вміння тримати себе від практики все зростає; звідси і герої та сміливці.