Коли стільки років знаєш людину, здається, що вона завжди буде поруч. Типу ти постарів, сидиш з чаркою на ганку, а він у сусідньому кріслі-гойдалці. А потім, раптом, раз, і розумієш, що другого крісла вже немає. Там пусто.