- Вони мої діти ; я скоріше на дах гуляти полезу, ніж стану їм радити.
- Як так?
— Остання людина, яку люди слухають, — це мати ; або батько, все одно. У кожному поколінні повторюється трагедія батьків і дітей, і завжди одна й та сама: саме те, що проповідують батьки, одного прекрасного дня, виявляється, дітям набридло, заодно і батьки набридли. Дякую, не хочу.