— Та сама ідея, розумієш Марк?! Жінки повинні одягатися для себе, а не для того, щоб подобатися чоловікам, розумієш чи ні? Свобода ніколи не виходить із моди. (Принцип жінок – одягатися не заради задоволення їхніх чоловіків. Свобода – це завжди стильно.)
Але щоб повернутися, треба спочатку прийти, а потім піти...
Смерть не страшна сама по собі, куди страшніше очікування. Поки що живий, треба жити і обов'язково щось робити.
1922–1957… Ціле життя укладено у цьому тирі між двома цифрами. Вхід та вихід. А ми заповнюємо те, що всередині. Народжуємося, плачемо, сміємося, їмо, випорожнюємося, рухаємося, спимо, кохаємося, сваримося, говоримо, слухаємо, ходимо, сидимо, лежимо… і вмираємо. Кожен вважає це чимось унікальним, надзвичайним, але насправді у всіх одне й те саме.
– Тоді нам праворуч.
«Ну, так, ти ж у нас романтик, ліворуч не ходиш…»
Теорема: тільки розчаровані у житті або розсіяні продовжують чекати на жінку, яка вже прийшла.
Наслідок: найкращий спосіб обдурити довге очікування - перемістити ту, яку чекаєш, з минулого в сьогодення, тобто почати згадувати про неї.
Наші побачення – як острови. Я плив від одного уривка свого життя до іншого, від сніданку до чаю вдвох, від обіду до кількох нічних годин. І старанно підшивав ці благословенні миті, складаючи в архів пам'яті.