Навіщо відкладати на чорний день, якщо світла білого не видно.

Всі ми стаємо тим, чим довго уявляємо себе.

Роль убогої жертви викликає в навколишньому світі агресію і неминуче притягує до них узурпаторів, приниження, насильство і біль. Страх руйнує їхню душу. Ще з дитинства я зазначила, що людей, які обирають пасивну роль іграшки в руках«недоброї долі», довкола дуже багато. Природа цю роль«не любить», рано чи пізно, виникне сила, що завдає«стражденному» удару, поки не змусить його збунтуватися і піднятися з колін, а якщо ні, вона  вивергає його з утроби життя, як нікчемний елемент.

Коли товаришуєш з кимось, треба приймати його таким, яким він є, разом з усіма його премудростями та заковирками.

У великих знаннях мало користі, якщо людина не вміє бути щасливою, не вміє уживатися з людьми, не справляється з роботою, якою хоче займатися.

Дивно, як легко забувається все, окрім запахів.

Бути подібним до бігуна, який у найбільш вирішальний момент зупинився посеред дистанції, щоб спробувати осягнути її сенс.

Легше знайти знайому рибку в океані, ніж людину в цьому людському вирі.

У повітрі раптом настала зловісна тиша, яка зазвичай буває перед великим шумом.

У всякому лиху є межа, яка наводить народ у рух.