... немає  хвороби гірше пристрасті до Алкоголю.

А цей дурень незвичайний. Сидить собі вдома, книжку читає, або до папки з мамкою пеститься — раптом, ні з того, ні цього, в ньому серце загориться. Біжить, земля тремтить. До якої справи з підходцем би підійти, а він на нього прямо лізе; яке слово зовсім би забути треба, а він його й ляпне.

Ми не маємо наміру вдавати, що розуміємо театр ; його не розуміє ніхто — ні люди, що постаріли на підмостках, ні найдосвідченіші директори театрів, ні навіть газетні рецензенти.

Париж — єдине у світі місто, де можна чудово проводити час, нічим, по суті, не займаючись.

Навіщо взагалі люди заважають один одному жити? Адже від цього якісь збитки!

Майбутнє не що інше, як похідне минулого.

Бомба, щоб підірвати всі марні меблі в голові Себастьяна.

Зло, яке ми творимо самі, швидко йде з нашої пам'яті.

Є така порода людей: за що не візьмуться, одразу не виходить нічого.

Помчав вік  епічних поем,
І повісті у віршах занепали;
Поети в тому винні не зовсім
(Хоча у багатьох вірш не зовсім гладкий),
І публіка не права тим часом;
Хто винен, хто правий — я вже не знаю,
А сам віршів давно я не читаю —
Не тому, щоб не любив віршів,
А так: смішно ж втрачати для звучних строф
Золотий час... в нашому столітті зрілом,
Відомо вам, все зайняті ми справою.