Я помітив, що коли хтось дзвонить вам по телефону і, не заставши вас вдома, просить передати, щоб ви негайно, як тільки прийдете, зателефонували йому по важливій справі, справа ця зазвичай виявляється важливою не стільки для вас, скільки для нього..
Ми медитуємо не для того, щоб ловити ідеї. Ми просто збільшуємо простір своєї свідомості та виходимо свіжими, повними енергії, готовими йти і тепер уже ловити ідеї.
Тому що велике кохання — це завжди відповідальність і турбота, захист і побоювання, думи про те, як влаштувати та полегшити життя для найдорожчої у світі істоти.
Декаданс, модернізм - це мистецтво-крик. Несамовитий крик безвиході і розпачу. Спустошеність. Не криза мистецтва, а мистецтво кризи. Трагедія усвідомлена. Віра втрачена. Виходу немає. — Ось що таке декаданс та модернізм.
Харизма — це якась таємнича сила, що викликає у нас захоплене шанування... Це спокуса у масовому масштабі.
Я здивував самого себе бажанням сказати людині хороше, відчував, що говорю зайве, що заходжу в поясненнях надто далеко, відчував себе надзалученим і перезбудженим, як у дитинстві, коли тобі здається, що в новому хлопчику на вулиці ти знайшов єдиного друга, і ти ведеш себе зовсім не так, як завжди, відкриваєшся набагато більше, ніж тобі самому хочеться.
Ось ця здатність російських баб миттєво переходити від похмурості, похмурої настороженості до душевної теплоти – це скарб!
Кажуть, втішно людині мати за собою когось, хто про неї дбає, за нього думає і вирішує, все його життя, всі його вчинки і навіть думки влаштовує.
Ніколи сам не хвалися, краще більше працюй. Нехай твоя справа похвалить тебе.
... нам важко так піти в казку, їй було б не менш важко вийти з її влади та чарівності.