«На добраніч, спи!» - Прошепотіла мені вона
І забрала спокій, мені побажавши спокою.

Майбутні лідери, а також співробітники мають бути натхненні чимось більшим, ніж сила особистості засновника компанії.

Не можна занадто багато думати про себе і замикатися у власних прикростях, але з іншого боку, якщо весь час думати про інших, нічим добрим це теж не скінчиться.

Коли ж горе торкне вас крилом,
Одягніть серце мужності щитом
І бадьоро тягар горя несіть.

Саме здатність відтворити минуле, а не спогади про нього роблять тебе щасливим.

Люди розумової праці підкорялися речам і нічого не могли з ними вдіяти. А люди-майстри самі не мали речей. Коли в нашій квартирі засмічувала вбиральня, замок буфета утискав ключ або треба було пересунути піаніно, Ганнуся посилали вниз, у напівпідвал, де жив робітник залізничного депо, просити, щоб«хтось» прийшов.«Хтось» приходив, і речі упокорювалися перед ним: піаніно відступало в потрібному напрямку, каналізація прокашлювалася і замок відпускав ключ на волю. Мама казала: "Золоті руки " - і перераховувала в буфеті срібні ложки. Якщо ж нижнім мешканцям потрібно було прописати братареві до села, вони зверталися до їхньої милості нагору. І, дивлячись, як під диктовку рядяться«у перших рядках» поклони незліченним родичам, розчулювалися вголос:«Ось вона, розумовість. А то що наше рукомісце? Чиста морока без поняття». А в душі поверхи тихенько зневажали один одного.«Подумаєш, мистецтво», — говорив уражений тато:«раковину в вбиральні полагодив... Ти ось мені зроби операцію вушної раковини! Або, скажімо, трепанацію черепа». А внизу думали:«Ти ось полазив би на карачках під паровозом, а то велика штука — перцем чиркати!»

... один різновид любові знищує інший її різновид, бо людина через свою природу, наситивши голод, втрачає інтерес до їжі.

Влітку прийшла черга очищати та«конопатити» дах саркофагу, крізь щілини якого фонтанували«гарячі частки». Першими зголосилися добровольці під керівництвом виконроба Сергія Волкова. Десятихвилинна вилазка коштувала кожному до 0,8 бер. Люди не звертали на це жодної уваги.«І ходжу вільно я саркофагом. Якщо потрібно буде, і кістками ляжу», — найпопулярніша ліквідаторська примовка того часу.

Перша дитяча напівзакоханість усвідомлюється скоріше як тепла дружба і бажання весь час бути разом, ніж прояв власного інстинкту.

Сьогодні втрачається читання як найскладніша мисленнєва діяльність.