Я на землі один
глашатай майбутніх правд.

... податки, декларації з нерухомості, щоденне витрачання часу в пробках на загазованих вулицях і необхідність цілими днями стирчати в конторі я охоче проміняв би на дерев'яну хатинку на узліссі лісу з багатою флорою і фауною біля чистого блакитного озера, що кишить рибою.

Є близькі, яких ми зраджуємо землі, але є особливо дорогі нам істоти, яких ми ховаємо у своєму серці та спогади про них зливаються з кожним його биттям; думки про них постійні, як наше дихання, вони живуть у нас...

Раніше Тося була чомусь впевнена, що, як тільки їй освідчуються в коханні, все життя її одразу зміниться. А тепер вона  побачила, що все залишилося як і раніше: з байдужим залізним гуркотом котилися колеса під підлогою платформи, по сторонах дороги в густих сутінках мелькали темні ялинки і сірі розпливчасті берези. І навіть власний Тосин палець, порізаний сьогодні на кухні і зав'язаний ганчірочкою, так само, як і до визнання Іллі, мерз у рукавиці.

"Видовище - петля, щоб заарканити совість короля", - говорить Гамлет. Добре сказано«заарканити», бо схопити совість треба на льоту, у ту невловиму мить, коли вона  кидає швидкий погляд на себе.

Адже не так важливо, ким будеш: важливо трудитися, приносити людям користь, а не коптити, як то кажуть, небо без толку.

Чесність – не найкраща відповідь, принаймні, до певного часу.

Він був серед тих, кого називали«опорою суспільства». Вірив у приватне підприємництво та свободу особистості. Вважав, що якщо людина в цьому світі не досягла успіху, значить винна вона сама. Знання та праця завжди знайдуть своє місце та повагу у суспільстві.

Людина помалу приймає обличчя своєї долі, зливається докупи зі своїми обставинами.

Головною подією та результатом XX з'їзду КПРС стала приголомшлива доповідь Н. С. Хрущова на закритому з'їздівському засіданні. Доповідь про культ особи Сталіна.
І все-таки щось смутно насторожувало — особливо якась неприродна нота, яка зривається на вигук, щось особисте,
незрозуміла перетримка. Ось Хрущов, важко дихаючи, випив води зі склянки, запалений, рішучий. Пауза. А в залі так само тихо, і в цій гнітючій тиші він продовжив читати свою доповідь уже про те, як Сталін звертався зі своїми соратниками по партії, про Микояна, про Д. Бідного. Факти замельчили, втрачаючи свою значущість та гостроту. Розмова вже йшла багато в чому не про культ особистості, а просто про особистість Сталіна в життіта побуті. Видно було, що доповідач цілеспрямовано«знижує» людську подобу вождя, якого сам ще недавно вихваляв. Зображуваний Хрущовим Сталін все ж таки не поєднувався з тим живим чином, який мені ясно пам'ятався. Сталін самодурився, не визнавав чужих думок? Витончено знущався? Це не так. Чи був Сталін некомпетентний у військових питаннях, чи керував операціями на фронтах«по глобусу»? І знову — очевидна та груба неправда. Людина, що проштудувала сотні і сотні книг з історії, військовому мистецтву, що тримала в пам'яті планиі схеми багатьох операцій минулої війни? Навіщо ж усім цим домислам, особистим оцінкам сусідити з гіркою державною правдою, з щирим нашим болем? Та хіба можна в наших бідах узяти і все звалити тільки на Сталіна, на нього одного? Виходила якась густо чорна правда. А де були в цей час члени Політбюро, ЦК та сам Н. С. Хрущов? То навіщо зводити в тому ж масштабі культ — лише«антивождя»?