Я нині тут не для веселощів, ні!
Картини минулих років і страшних бід,
Де поряд з троном стогін і зради,
Величче хвилюючі сцени
Уявимо вам зараз. Добряк інший
У роздумі скорботному і заплаче часом -
Тут є над чим. Хто платить за квитки,
сподіваючись правду тут спіткати десь,
її знайде.

Уве завжди з інтуїтивним скепсисом ставився до людей вище метра вісімдесяти п'яти. Досвід підказував: при такому зростанні кров просто не дістається мозку.

Чай у пакетиках він щиро зневажав, вважаючи його доречним лише в поїзді, літаку або в похідних умовах. Вдома і на роботі він завжди заварював собі нормальний чай. Тільки чорний, тільки крупнолистовий. З ароматизуючих засобів визнавав лише цитрусові чи м'яту.

Всі ми жили поряд з нею і не зрозуміли, що вона є  той самий праведник, без якого, за прислів'ям, не стоїть село.
Ні місто.
Ні вся наша земля.

Прості істоти зустрічаються набагато частіше, ніж складні організми. На Землі живе три мільярди людей, і нам здається, що це дуже багато, поки ми не згадаємо, що звичайна колба може вмістити бактерій у десять і навіть у сто разів більше.

"За те, що..." любити просто і нудно. Любити ж«попри...» куди складніше та цікавіше.

Нічого на світі не може бути краще, ніж повертатися туди, де на тебе люблять і чекають, де тепло і горить світло.

Хіба, коли люди по-справжньому хочуть бути разом, чи так важливо – одружені вони чи ні?

Ми живемо під покровом знаків та у відмові від дійсності. Знак - те, що ми споживаємо, це наш душевний спокій, підкріплений дистанцією від світу, який навіть сильний натяк на дійсність швидше заколисує, ніж порушує.

Знання - це сила, тому що дають до рук інструменти контролю. Знання рухають уперед у сприйняття дійсності. Але з одними тільки знаннями, без можливості їх застосувати, виявляється важко, якщо не неможливо, домогтися змін.