Для людини, що любить нерозділене кохання, ні в чому немає радості.

Людство сліпо і глухо до тих, на чию голову впала ганьба ; той, хто принижений і беззахисний, залишається самотнім і не може розраховувати на милосердя.

Ми помітили загальне прагнення відновлення людської гідності і повноправності в усіх і кожному.

Багато людей на різних вікових рубежах мається від того, що не знає, як жити по-новому, хоча вже не може жити по-старому.

Коли Дефо створював ідеальний образ пустельника — Робінзона Крузо, він все ж таки залишив йому надію на зустріч з людьми, і одна лише думка про можливість близької зустрічі підтримувала його і втішала. А мені від людей, коли вони наближалися до мене, доводилося ховатися під загрозою смерті. Щоб вижити, я мав залишатися один, зовсім один.

Не варто чекати від гарної молодої жінки безумовної вірності, коли сам пішов і грюкнув дверима.

Навчися захищати свою позицію. У тебе одне життя! Займатися улюбленою справою, а НЕ тим, що вводить тебе в зневіру, - МОЖЛИВО! Ти повинен навчитися слухати себе і робити те, що приносить тобі користь чи задоволення, а краще і те, й інше одразу.

Дивна і незбагненна річ – кохання! Вона  існує в цьому світі стільки ж, скільки живе людина, але досі залишається загадкою.

У суспільства немає  вищих інтересів, воно веде тьмяне, безглузде життя, урізноманітнюючи його насильством, грубою розпустою та лицемірством; негідники ситі та одягнені, а чесні харчуються крихтами.

Старі та молоді, чоловіки та жінки, всі хочуть одного: спокою та щастя. Різниця лише в тому, що молоді думають, ніби на щастя на них чекає в майбутньому, а старі люди переконані, що найкращі дні вже в минулому.