У житті — чи то життя лопухоїда чи мага — рідко відбувається поступово. Набагато частіше доля, підкравшись, ударяє нас по потилиці хлопушкою раптовості. То ти скромний службовець, похмуро короткий день на офісному стільчику перед набридлим до чортиків монітором, то раптом така закрутить тебе круговерть, що і директор банку довго трястиме твою руку, не помічаючи кави, що пролилася на коліна.
... людина не може жити без таємниці. Вона для нього як друге повітря. Коли вже все ясно, життя закінчується. Рятує хіба що закоханість. Але будь-яка закоханість тримається на таємниці, харчується та дихає нею.
Те, що не названо, не існує. На жаль, все було названо.
Шле подарунки тароватий цар
Не в те житло, що мізерно і убого,
Але в достатку пишного палацу.
Для кожної людини настає година, коли правда бере її за горло і назавжди опановує душу.
Сороке-білобоке, благо злодійка вона, ключі від скарбниці доручили.
До чого ж чудово жити, забувши про гордість і розумові здібності! Я із задоволенням віддавалася розумовій сплячці.
Якщо люди люблять один одного, то гаяти час просто безглуздо і навіть злочинно.
Ніщо не завжди; життя – це потік. Геракліт сказав, що не можна увійти до однієї річки двічі. Це неможливо, тому що річка тече; все змінюється. Тече не лише річка. Змінюєшся або течеш і ти. Ти – течія річки.