Чи не засидівся ти вдвох зі своїм нещастям?
Дивись не висиди яйце, яйце василіска
в гнізді віковічної скорботи!

У всіх країнах бувають важкі часи, запевняли його газети, це закон природи, і від цього немає  порятунку.

Щоб бути задоволеним собою, людині необхідно почути підтвердження своїх думок і бачити відповідний настрій у когось іншого.

Мені здається, у вік таких значних інтелектуальних хитрощів вірити один одному – єдина можливість не бути ошуканим.

Художник прочитує п'єсу, не зважаючи на принади складу та композиції. Його цікавить, де і які мають бути двері і які меблі хоче розставити на сцені автор, щоб, порадившись із режисером, все зробити навпаки. Тоді уражений автор заявляє, що він саме так усе собі уявляв. Театр взагалі своєрідний тим, що там усі речі виглядають інакше, ніж спочатку передбачалося.

Багато радості йшло від лісу, поля, річки… Але про це чимало сказано. Інші мої радощі — звільнення від нещастя.

Лише терпіння породжує силу. Лише у битві з собою міцніє тіло і дух. Стан же ситості та самовдоволення нічого не несе, крім розслаблення та смерті. Людина як цибулина. Складається з такої неймовірної кількості верств брехні самому собі, що під кожною шкірою виявляється ще одна. І все одно треба пам'ятати, що все це лушпайка. Знову ж брехні комусь не буває. Це ілюзія, що когось можна обдурити. Збрехати зрештою можна лише самому собі.

Люди набагато поблажливіші до істот протилежної статі. Їм охоче прощається все те, за що власну підлогу давно б розмазали по стіні.

Хіба злочин – бути самою собою? Любити, кого хочеш? Самою визначати, як бути і що робити та власною рукою малювати повороти своєї долі?

Як правило, перша сторінка нашої газети«Le Provecal» присвячена мінливості долі місцевої футбольної команди, самохваленням дрібних політиків, драматичним звітам про пограбування супермаркету.