Дмитро Куликов. Доля імперії. Російський погляд на європейську цивілізацію

Особистісний тип самоорганізації буває затребуваний, коли звичне функціонування неможливе і саме відтворення соціального цілого опиняється під загрозою. З'являється гостра потреба в реорганізації як самого соціуму, і середовища проживання. Той суб'єкт (індивідуальний чи колективний), який візьме він рішення цього завдання, вже суто логічно може бути елементом перетворюваної системи. Він може бути«позасистемним елементом». Він не може діяти«машиноподібно», відповідно до прийнятих культурних норм. Він у своїх діях спирається не на культуру та звичай, не на«консенсус еліт» тощо, а на розуміння та знанняісторичних процесів, у які«звезло» всім потрапити. Понад те, він набирається окаянства і сам стає агентом певного історичного процесу. Він бере на себе відповідальність за історично необхідний процес, оформляє його як загальнозначущу та особисту цінність, починає говорити та діяти від імені цього процесу та цих цінностей. У цьому сенсі особистість є тотожністю культурно-історичних і особистих цілей.

Докладніше

Теодор Драйзер. Дженні Герхардт

У відносинах між чоловіком і жінкою найважчими і тяжкими бувають хвилини, коли взаємна прихильність приноситься в жертву зовнішнім обставинам, таким далеким від сили та краси самого почуття.

Докладніше

Євген Ерастов. Самотній вовк російської поезії

Кузнєцов вчив студентів думати, зіставляти факти, вчив уважно читати та вчитуватися у поетичні тексти. Я, зі шкільних років знав напам'ять майже всього«Євгенія Онєгіна», тим не менш, не помітив слівця«хоч» у наступних рядках:
Може він для блага миру
Іль хоч для слави був народжений.
Зрозуміти і усвідомити пушкінське ставлення до слави я зумів лише після того, як на це коротке слівце звернув мою увагу Юрій Кузнєцов.

Докладніше

Борис Васильєв. А зірки тут тихі...

А старшина весь був загострений, на той крик загострений. Єдиний, майже беззвучний крик, який раптом вловив, дізнався і зрозумів. Чув він такі крики, з якими все відлітає, все розчиняється і тому дзвенить. Усередині дзвонить, у тобі самому, і дзвони цього останнього ти вже ніколи не забудеш. Немов заморожується він і холодить, смокче, тягне за серце, і тому так поспішав комендант.

Докладніше