— Ви що, мене грабувати прийшли?
— Угу.
— То грабуйте, грабуйте, не витрачайте час марно.

Виходь за мене заміж і дізнайся про мене все!

— Я не можу без Вас жити... Я люблю Вас... Кожен... Кожного зайвого дня без Вас втрачено... Я живу в очікуванні... В очікуванні, що все зміниться... Пронесеться низка безглуздих днів, і одного разу я насмілюсь... Одного разу, я знайду в собі сили... і почую у відповідь«так»... Одного разу, я зможу сказати:«Будь... Моєю Дружиною...»
— І у відповідь почуєш: я згодна...
- Так?...
- Так...

Низькі вчинки часто прикривають прекрасними словами.

— Пам'ятайте, Ви мені казали, що не зможете вистрілити в людину. Навіщо цей балаган?
— Ну, я все ж таки спробую, Володимире Івановичу.

- Що ви тут робите?
- Лякаюся!

— Ще мить — і ми в саду, серед квітів та райських птахів.
— Ти так певен, що потрапиш до раю?
— Та ні, зовсім не впевнений...

— Давай начистоту... Володю, я бачив, як ти її цілував.
— То був братський поцілунок. Ми разом із батьком згадували.