Я зараз розумію, що давно кохаю тебе. Це почуття жило глибоко-глибоко, я ніколи не давала йому волі. Воно було дружбою. Абсолютно щирою, без жіночих очікувань, які багато псують. Якщо чекаєш і в результаті не отримуєш, все найсвітліше змінюється ненавистю. Мені вистачало того, що ти був поряд. Не за два кроки від мене, не на сусідньому кріслі. Ти був у моєму житті – і цього було достатньо. Так, були чоловіки, яких я теж любила. Та не так.

Ми, жінки великих міст, стали надто чоловіками. Відучили себе від бажання довіритися протилежній статі, показати слабкість, яка є в нас за природою, як би ми не сперечалися з цим. Боїмося зізнатися собі, як часом нам хочеться обійняти когось і уткнутися носом у щоку. Життя адже прекрасна, коли чиєїсь щоці потрібен твій ніс.