Олександр Сергійович Пушкін. Борис Годунов

Ох! відчуваю: ніщо не може нас
Серед мирських печалів заспокоїти;
Ніщо, ніщо... єдине хіба совість.
Так, здорова, вона  переможе
Над злобою, над темним наклепом. -
Але якщо в ній єдина пляма,
Єдине, випадково завелося,
Тоді - біда! як виразкою моровою
Душа згорить, наллється серце отрутою,
Як молотком стукає у вухах закид,
І все нудить, і голова паморочиться,
І хлопчики криваві в очах...
І радий бігти, та нікуди... жахливо!
Так, жалюгідний той, у кому совість нечиста.
Докладніше