Проблема в тому, що цей світ набагато складніший, ніж нам здається. Ніхто з нас не може сприймати його цілісно, ​​зазвичай ми оперуємо його досить урізаною моделлю, що склалася у свідомості. Поглянь. — Борис обвів рукою довкола. — Сонце, дерева, блакитне небо. Діти їдять морозиво, співають птахи. Просто ідилія. Але це лише частина цілого. І якщо ми з тобою зараз чогось не сприймаємо, то це не означає, що його немає.

Все моє життя – казка. Дурна, тужлива казка з нещасливим кінцем.

— Кохання, може, і є, але воно має властивість закінчуватися. Тільки в казках вони вмирають в один день. Потрібно тут і зараз розуміти, хто тобі потрібен. А літати у фантазіях... Ну можна, але на цьому не проживеш.
— Але як тоді жити, якщо знати, що все буде погано?
- Треба брати те, що є, і переробляти під себе.

— Продаж потрібний.
— Продаж зростає.
- П'ять продажів?!
— Це рівно вп'ятеро більше, ніж минулого місяця.

- Батюшки! Що сміху було! Якось його на Волзі на перевозі гусар вилаяв. Ось дива творив! А яке домашнім було! Після цього два тижні всі ховалися по горищах та по коморах.
— Ех, Кулігін, дуже важко мені тут, без звички. Усі на мене якось дико дивляться, наче я тут зайвий, наче заважаю їм. Звичай я тутешніх не знаю. Я розумію, що все це наше російське, рідне, а все ж таки не звикну ніяк.

- А що ти мені подаруєш?
- Секрет.
— Якщо щось смачне, я одразу з'їм і скоро забуду. Подаруй мені щось на довгу пам'ять, щоб пам'ятати аж до старості.

— Синку, чим ти займаєшся в цьому будинку за нашої відсутності?
— Ми просто танцюємо...
— У країні, де навіть не можна голосно чхнути, щоби не потрапити під кримінальний кодекс, він просто танцює...

— Може, я й жорстоку річ скажу, — вів далі Борис. — Але нам, мужикам, у цьому простіше. Ми в крові та муках не народжуємо. Сунув, вийняв і пішов. Звичайно, своя кров – це святе. Але за великим рахунком... жінки  - вони завжди до дитини ближче. А ми далі.
Видавши цю приголомшливу глибину філософську думку, Борис зробив театральну паузу. Затягнувся. І сказав:
— Ось тому, не відчуваючи глибинного, природного зв'язку зі своїми нащадками, ми, мужики, повинні розумом розуміти свої обов'язки. Виховувати, захищати… Жінка на інстинктах. Як тварина. Ми – від розуму. Як люди. То вже влаштувала це мати-природа!

Моя єдина, вітаю з твоїм днем ​​народження... Цього дня ти з'явилася на світ.
Втекти від тебе важко. Але що робити, інакше не можна. Війна! Це необхідно. Не можна жити колишнім життям і веселитися, коли на нашій землі йде смерть. Ми ще щасливі. Люблю, вірю у тебе.
Твій Борис.