Кожен, хто любить повчати інших, починає з обіцянки, що це буде вперше і востаннє, а потім безупинно його порушує.

Я, право, не можу виставити напоказ цей портрет... Я вклав у нього надто багато самого себе.

Я відчуваю що віддав усю душу людині, для якої вона  — те саме, що квітка в петлиці, прикраса, якою вона буде тішити свою марнославство лише один день.

Адже порок завжди накладає свій друк на обличчя людини. Його не приховаєш.