— Яка в тебе супер—сила?

— Гроші.

— У нас з Айріс бувають такі моменти, коли я дивлюся їй у вічі і мені здається, що вона відчуває до мене теж, що я до неї.

— Слухай, ти вже освідчився Айріс у коханні, якщо вона  сама не зізнається тобі у почуттях у відповідь, тобі залишається триматися тільки за ці моменти.

- По готовності, Баррі!
- Я готовий!
- Серйозно?
— Та гаразд, Циско. Давай... одного разу.
— Як дві години тому?

Іноді єдиний спосіб йти далі — зрозуміти, що заважало тобі в минулому. Потрібно подолати всі перешкоди, хіба що страшно це не було. І тоді ви зможете зрозуміти, що можна зробити крок далі, ніж вам здавалося.

У дитинстві я втратив маму... нещодавно втратив тата... Світ небезпечний — люди гинуть, довіра зраджують, речі змінюються. Але зміни можуть бути і на краще. Вони можуть приносити досвід, можливості, людей. До них можна ставитися як до можливих ворогів, а можна як і до друзів... Просто вір, що все буде добре.

— Ми повинні повернутися в минуле … Тієї самої ночі.
- Навіщо?
- Ти знаєш, навіщо.
— Так... але я хочу, щоби ти сам сказав.
— Я хочу, щоби ти вбив мою маму.
- Із задоволенням!
- Я тебе ненавиджу.
— А я тебе ненавиджу.

Це, звичайно, класно, що ви готові боротися і таке інше, але я ніколи раніше не боровся. Я просто штовхав людей і тікав.

- А яка суперздатність у тебе?
- Платоспроможність.

- Містер Аллен. Сьогодні, на пожежі, я побачив... сумніви. Ви сумнівалися у собі. Чому?
— Не знаю... Мабуть, я злякався, що не зможу врятувати всіх.
- Зрозуміло. Але якщо я щось і зрозумів за час нашої спільної роботи, то це те, що єдине, що заважає вам досягти будь-якої мети, як ви самі помітили, це ви. Немає  межі тому, наскільки сильним ви можете стати або як швидко зможете втекти. Все, що вам потрібне, у вас вже є.

- Баррі Аллен? Брюс Уейн.
— Ваше вітання не пояснює, чому незнайома мені людина сидить без світла у мене вдома в моєму другому улюбленому кріслі.