Розлучення - одне з найбільших досягнень людства! Щоб закохатися, достатньо хвилини. Щоб розлучитися, іноді доводиться прожити двадцять років разом.

Коли мене ріжуть, я терплю, але коли доповнюють – стає нестерпно!

— На тебе чекає в'язниця.
— Чудове місце… Тут поруч зі мною Овідій, Сервантесе — ми перестукуватимемося.

Свого часу Сократ мені сказав:«Одружися неодмінно. Потрапить гарна дружина — станеш щасливим. Погана – станеш філософом». Не знаю, що найкраще.

— Бароне, любий мій, у всьому є й добрий бік. У всякому разі, місто перестане сміятися з вас.
- Шкода! Я не боявся здаватися кумедним. Це не кожен може собі дозволити.

— Ну ось і славно… І не треба так трагічно, любий мій… Зрештою, і Галілей зрікався!
— Тому я завжди любив Джордано Бруно!

Хай живе розлучення, панове! Він усуває брехню, яку я так ненавиджу!

— Карле, чому так пізно?
— На мою думку, рано: не всі дурниці ще сказані!

— Все жартуєте?
- Давно покинув. Лікарі забороняють.
— З якого часу ви стали ходити лікарями?
— Відразу після смерті...
— Адже гумор — він корисний, жарт, мовляв, життя продовжує.
- Не всім. Тим, хто сміється, продовжує. Тому, хто гострить, — вкорочує. Ось так.